Поїздка на озеро Синевир

Поїздка на квадроциклах на озеро Синевир


Озеро Синевір (Синевир) справедливо вважається візитною карткою Карпат. Воно найбільше за площею й одне з найкрасивіших гірських озер України. Синевір ще називають «Морським Оком», «Перлиною Карпат», а ще – «Озером закоханих». Ця крапля моря серед гір – “Морське око”- розташована на висоті 989 метрів. Середня глибина озера – 10-12 метрів, максимальна – 24 метра. Карпатське диво знаходиться у 32 км путі від закарпатського райцентру Міжгір’я. Шлях лежить уздовж потоку Воловец, серед обривів й ущелин Синевірського перевалу (більше 800 м над рівнем моря). На заході тягнеться гряда Боржавських полонин, до півдня – хребет Овчарський Верх, на південно-сході височіє гора Стримба, а на півночі – гора Каменка. Далеко внизу розсипом перлів лежать дома села Синевіра із блакитною ниткою ріки Тереблі.


Озеро Синевір повниться легендами. Над озером видніються дві високі казкові фігури. Це Синь і Вір, що колись мешкали у цих місцях. Завдяки їхньому коханню, за легендою, і з’явилося озеро. Говорять, що Синню звали графську дочку. Почула дівчина якось у горах сопілку простого пастуха Віра й покохала юнака більше свого життя. Підступний граф-її батько був проти кохання молоднечі і наказав своїм слугам убити пастуха, скинувши на нього кам’яну брилу. За легендою саме зі сліз закоханої графської дочки і розлилося озеро Синевир. Тільки посередині озера є невеликий острівець – це вершина могильного каменю пастуха Віра. Цей же острівець озера здобув йому ім’я «Морське око».


Є й другий переказ, щоправда, він не пояснює походження назви озера, але теж повний любовної туги. Напали якось на отару молодого пастуха Івана вовки – і загризли всю череду. Зрозумів пастух – від графа пощади не дочекаєшся, вирішив бігти від неминучої розправи. Простився з улюбленою – і відправився в чужі краї. Тужив вівчар на чужині, щоночі виходив до берега моря вилити свій сум: «Всесильне море, хоч одним оком глянь на мою Верховину, передай уклін землі рідній!» Стихія почула благання пастуха, крізь гори пробилася – і поглинула у своїх водах графа і його слуг. А сама задивилася на горді Карпати й вирішила назавжди в них залишитися чистим морським оком.


Насправді ж озеро утворилося в результаті потужного зрушення, викликаного землетрусом, близько 10 тисяч років тому. На висоті 989 м гірські кам’янисті породи виросли на шляху швидкого струмка, утворивши греблю й повністю перегородивши вузьку долину. Площа поверхні озера – близько 7 га, максимальна глибина – 22 м. Озеро складається із двох ванн – північної, більше глибокої, і південної, розділених підводним кряжем висотою від 1,5 до 11 м. Середня глибина “Морського Ока” – 8,2 м. Обсяг води в Синевірі – близько 400 000 куб.метрів. Спокійне дзеркало води рідко порушує нечастий у захищеної горами улоговині вітерець. Озерна вода відрізняється незвичайним смаком: вона позбавлена хлоридів. Улітку вода прогрівається до 20 градусів, але через слабке переміщення зі збільшенням глибини знижується до 4-5. Цікаво і те, що ніколи, навіть у часи самих буйних паводків, під час танення снігів, озеро не виходить із берегів.


Ліс навколо озера з 1989 року вважається Національним природним парком – і тваринний світ, і рослинність тут унікальні. У Червону книгу занесені 38 видів рослин й 20 видів тварин, що знаходяться у межах Синевира, а у самому озері удосталь водиться форель. Приїхавши сюди, ви потрапите у куточок недоторканої природи, побачите красу високих струнких буків, яким уже кілька сторіч. Тут можна зустріти диких тварин – гірську козулю, оленя. Зустрічається також рись, ведмідь, і багато видів рідких тварин. Чисельність тварин не зменшується, завдяки забороні на полювання й вирубку лісів. У парку можна побачити близько 90 видів рідких і зникаючих рослин, занесених у червону книгу – шафран, пролісок білосніжний. Побувавши тут один раз, хочеться повернутися сюди ще, щоб знову з головою зануритись у прекрасну казку Синевіру.

Тривалість маршруту з привалом – 7-9годин

Протяжність – 136км

інструктор супроводжує на окремому квадроциклі 


Фото озера Синевир