Ви вмикаєте вечірній випуск новин або блок телемарафону й чуєте рівний, добре поставлений голос. Камера тримає крупний план, за спиною — студійне світло, а не сцена з кулісами. Саме так більшість глядачів упізнає Соломію Вітвіцьку: не як театральну зірку, а як журналістку й ведучу ТСН на каналі «1+1».
За цим обличчям стоїть майже двадцять років роботи в кадрі, перехід від світського таблоїда до воєнних ефірів і окрема громадська лінія — від проєкту про ветеранів до наглядової ради фонду, який збирав гроші на відбудову «Охматдиту». Нижче — хто вона, чим відома і де її можна побачити зараз, без глянцю й без чуток про приватне життя.
Ми зібрали перевірені дати, програми й суми, щоб після тексту не доводилося шукати базову довідку в інших матеріалах.
З батьківщини до студії
Соломія В’ячеславівна Вітвіцька народилася 16 червня 1980 року в Бродах на Львівщині, виросла у Львові. Шлях у професію почався не з акторської школи, а з факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. У дитинстві вона займалася акробатикою й бальними танцями і певний час бачила себе актрисою, але вчителька української мови прямо сказала: буде журналісткою. Ця фраза виявилася точнішою за дитячі плани.
Перша робота — Львівська телеагенція НТА. У 2002 році вона вже була кореспонденткою новин і вела авторські програми на радіо «Ера-FM». Радіо тут важливе: без картинки доводиться тримати увагу лише інтонацією й точністю слова. Кілька років Вітвіцька вчила мови в німецькому Університеті Фрідріха-Олександра в Ерлангені-Нюрнберзі, мала шанс лишитися вчитися далі, але 2005-го повернулася в Україну. В інтерв’ю вона пояснювала це просто: україномовна журналістка може реалізуватися саме вдома.
У Києві спершу працювала репортеркою на «5 каналі». З 2008 року — на «1+1», спочатку як кореспондентка ТСН. Львівський акцент у столичних редакціях помічали одразу, і над дикцією довелося працювати окремо. Це не «історія успіху з першого дубля», а поступове входження: репортаж, монтаж, ефір, знову репортаж.
Коротко. Броди — Львів — радіо — Німеччина — «5 канал» — «1+1» з 2008 року. Театр у цій біографії був лише ранньою гіпотезою, а не професією.
Ефір і головні програми
Головні «ролі» Вітвіцької — телевізійні, і їх варто називати програмами, а не спектаклями. На «1+1» вона певний час суміщала три ділянки одразу: кореспондентку ТСН, ведучу прогнозу погоди й рубрики «Кінофайли». Коли її забрали в окремий проєкт, на місце довелося шукати трьох людей. Це не курйоз для біографії, а робоча характеристика: вона вміє тримати кілька форматів, не розмиваючи голос.
22 серпня 2011 року вийшов перший випуск щоденного таблоїда «ТСН. Особливе» у прямому ефірі. Там були світські новини, репортажі з культурних заходів, ексклюзиви про відомих людей. Програму зупинили 18 лютого 2014 року, після початку Революції гідності. Відтоді Вітвіцька працює в основних випусках ТСН, а з весни 2021-го веде ще й «Вражаючі історії ТСН» — цикли про людей, які шукають вихід із важких обставин. Сайт каналу «1+1» формулює завдання цього проєкту як показ шляхів уперед і підтримку солідарності, без пафосу «натхнення заради натхнення».
Окремо варто згадати рідкісні виходи за межі новин. У 2012 році вона озвучила пташку Тіні в українській адаптації мультфільму «Замбезія», знімалася в серіалі «Віталька». Це не театральна кар’єра і не змінює її фах. Це спроба іншої техніки голосу й тіла, після якої вона знову повертається до студії.
На практиці зміна формату виглядала так. До лютого 2014-го денний ефір тримався на легшому ритмі: подія, деталь, усмішка в кадрі. Після Майдану той самий голос читає зведення з фронту, прізвища загиблих, гуманітарні черги. Рішення редакції було просте — призупинити таблоїд. Результат для глядача теж простий: ведуча, яку знали зі світської стрічки, стала одним із постійних облич воєнного ефіру. Саме ця зміна, а не «акторська школа», визначила її сьогоднішнє місце.
Громадська робота поза ефіром
З 2014 року Вітвіцька займається волонтерством. Поштовхом стала служба брата Северина. Того ж року разом із командою ТСН і журналом «Viva!» вона започаткувала мультимедійний проєкт «Переможці»: історії бійців АТО, які втратили кінцівки, але не втратили суб’єктність. У проєкті було 18 героїв, серед них одна жінка-волонтерка. Виставка й сюжети їздили десятками маршрутів, за офіційною біографією каналу — у 23 країнах. У 2016-му за цю роботу вона стала лауреаткою премії «Жінка III тисячоліття» в номінації «Рейтинг».
З березня 2022 року з’явилася інша регулярна справа: п’ятничні концерти в НДСЛ «Охматдит» для дітей, батьків і лікарів. Перший відбувся 25 березня 2022-го. З літа 2022-го Вітвіцька — співзасновниця й голова наглядової ради благодійного фонду «Охматдит — здорове дитинство». Після ракетного удару 8 липня 2024 року фонд став одним із платників відбудови пошкодженого комплексу. Тендер ішла через Prozorro, договір — тристоронній: лікарня, підрядник, фонд як платник і контролер.
Важливо. У серпні 2026 року фонд звітував: капітальний ремонт профінансовано благодійними внесками, фактична вартість робіт — близько 272,1 млн грн при початковій оцінці закупівлі 367,45 млн грн. Вітвіцька тоді прямо сказала: довіра людей до фонду і до всього благодійного сектору важливіша за красиву стрічку новин.
Ця лінія пояснює, чому її чути не лише зі студії. Вона коментує витрати, графік робіт, паралельні закупівлі обладнання. Громадська вага тут не в гаслах, а в конкретних гривнях і звітах.
Риси впізнаваного стилю
Впізнаваність Вітвіцької тримається на кількох стійких рисах, а не на «загадковій харизмі». Перша — голос: рівний темп, ясна українська, без штучної театральності. Друга — готовність міняти жанр, не ламаючи тон. Таблоїд 2011–2014 років і воєнний марафон вимагають різної щільності фактів, але той самий спосіб тримати паузу.
Третя риса — увага до чужої історії як до матеріалу, а не як до декорації. «Переможці» і «Вражаючі історії ТСН» побудовані на довгому слуханні: протез, робота, родина, бар’єри в місті. Четверта — публічна відповідальність за цифри, коли тема виходить за межі ефіру. Після удару по «Охматдиту» вона не обмежилася співчуттям у кадрі, а говорила про тендер, перші транші й залишок на рахунках фонду.
Приклад. У липні 2025-го на рахунках фонду публічно називали близько 400 млн грн, перший транш підряднику — 15 млн грн. Для глядача це той рідкісний випадок, коли ведуча новин пояснює не чужий бюджет, а процес, у якому сама стоїть наглядовою радою.
Де дивитися її зараз
Станом на вересень 2026 року основне місце роботи — випуски ТСН у межах національного телемарафону на «1+1». Паралельно лишається проєкт «Вражаючі історії ТСН». Розклад змінюється через графік марафону, тому найнадійніше дивитися сітку каналу на день, а не покладатися на стару звичку «вона завжди о цій годині».
Громадську лінію видно на сторінках фонду «Охматдит — здорове дитинство»: звіти про ремонт, закупівлі, супутні програми для львівського «Охматдиту». Особиста сторінка ведучої в соцмережах інколи дублює ці новини, але першоджерело по лікарні — фонд, не стрічка світських фото.
Якщо хочете стежити системно, достатньо трьох точок: ефір ТСН, сайт «1+1» у розділі ведучих і публічна звітність фонду. Інтерв’ю 2026 року, зокрема розмова для «Детектор медіа» про поєднання довгого прямого ефіру й материнства, додають контекст, але не замінюють новини з місця роботи.
Практичний порядок на найближчий тиждень може бути таким. У день, коли плануєте дивитися новини, відкрийте програму «1+1» і знайдіть блоки ТСН: саме там Вітвіцька з’являється найчастіше. Якщо цікавить не ефір, а відбудова лікарні, перевірте останній звіт фонду після 28 серпня 2026 року — там уже названо завершення капітального ремонту корпусу й суму 272,1 млн грн. На благодійність краще переказувати за реквізитами фонду, а не за випадковим посиланням із коментарів. На весь цей маршрут вистачає 10–15 хвилин: сітка, один звіт, одне рішення, чи донатити.
Так само варто ставитися до будь-якої «сенсації» про неї: спершу дата, програма, документ. Потім уже тон заголовка.
Головне за 10 секунд
Соломія Вітвіцька — українська журналістка й ведуча ТСН на «1+1», родом із Бродів, із 2008 року на каналі. Її головні роботи — «ТСН. Особливе» у 2011–2014 роках, випуски ТСН і «Вражаючі історії ТСН», а не театральні ролі. Поза студією вона курувала проєкт «Переможці» і очолює наглядову раду фонду «Охматдит — здорове дитинство», який у 2026 році прозвітував про ремонт корпусу на 272,1 млн грн. Дивитися її зараз найпростіше в ефірі ТСН і у звітах фонду.
Залишити відповідь