Одіссей у фільмі Крістофера Нолана «Одіссей» і в гомерівському епосі постає не головним героєм. Його поневіряння демонструють хибність обраного шляху. Мандрівка перетворюється на дорогу брехні, марнославства, смерті й крові. Героїка зводиться до подолання проблем, які він сам створив.
Йдеться про стрічку як про есей із зверненням до оригіналу Гомера. Одіссей приходить зі світу хаосу та руйнування. Він протистоїть світові порядку й творення, уособленням якого є Пенелопа. Це язичницька притча з християнським змістом у голлівудській оболонці. Нолан нічого не вигадує, а Гомер нічого не приховує.
Негативні риси Одіссея
І в Нолана, і в Гомера Одіссей постає сукупністю негативних рис. Він патологічний брехун, ухилянт, схильний до зради, холоднокровний убивця, невірний чоловік і воєначальник сумнівних якостей. Навіть три тисячі років тому такий набір навряд чи викликав захоплення.
Важко знайти беззаперечний приклад шляхетності Одіссея. Хіба що відмову від безсмертя, яке пропонувала Каліпсо. Проте найбільше його лякала перспектива провести вічність із нею.
Коли цар Агамемнон закликає вирушити в похід на Трою, Одіссей удає божевільного. Це античний ухилянт, який подає поганий приклад родині та підданим. У історії зі знищенням женихів він холоднокровно виводить на подвір’я дванадцять служниць і наказує повісити їх на одному канаті.
Одіссей бреше навіть батькові, видаючи себе за чужоземця. Сім років на острові Каліпсо він проводить ночі в її ліжку, маючи спільного сина. Із дванадцяти кораблів і шестисот воїнів додому не повернувся жоден. Розповідь про їхню долю належить лише йому.
Єдине, що не викликає сумнівів, — Троянський кінь. Ця «хитромудрість» сприймалася майже як злочин: використати удаваний священний дар і довіру троянців для смертельної пастки. Нолан зішкрібає з міфу героїчну позолоту, залишаючи сутність людського озвіріння.
Пенелопа як точка опори
Цьому темному світові протиставлено інше начало. Пенелопа — єдина точка моральної й духовної стійкості. Який сенс у царстві Аїда, якщо пеклом стає вся земля? Куди йти Одіссею без неї? Чим глибший морок його шляху, тим яскравіше світло Ітаки.
Пенелопа з традиційного погляду фігура вторинна, хоча насправді наріжна. Навпроти аморальності Одіссея вона носій непорушного морального імперативу. Вона коханням не торгує. Двадцять років зберігала вірність, тоді як про Одіссея і Каліпсо шепотілася вся Еллада.
Одіссей — первісний хаос і виживання. Пенелопа — здоровий глузд і розсудливість. Його мандрівка всіяна смертями й насильством. Йому заважають бурі Зевса, гнів Посейдона, ліжко коханки. Вона двадцять років самотужки вирішує земні завдання: утримання влади, ведення господарства, запобігання громадянській війні, збереження життя сина, недопущення захоплення трону.
Чотири роки вона протистоїть ста вісьмом женихам, які втрачають людську подобу. Не дозволяє розорити дім. Керується холодним розрахунком, зберігає самовладання. Пенелопа жодного разу не звертається до віщунів. Її чоловік не здатен зробити кроку без поради.
Хто тоді хитромудрий, а хто мудрий? Хто уособлює тваринний інстинкт, а хто — розумний світоустрій? Шлях Одіссея — звіряче блукання у прагненні вижити. Єдиний шанс повернути людяність — Пенелопа, яка чекає на морському березі: втомлена, але не зламана й нездоланна у своєму коханні.
Leave a Reply