Олександр Семенович Зеленський — це не просто батько президента України Володимира Зеленського. Це вчений, який десятиліттями перетворював складні математичні моделі на інструменти, що зробили гірничу промисловість точнішою, безпечнішою і ефективнішою. Народжений у промисловому серці Кривого Рогу, він пройшов шлях від інженера-електрика до доктора технічних наук і професора, очоливши кафедру в університеті. Його життя сповнене дисципліни, наукової пристрасті та тихої сили, яка формувала характер сина в умовах радянської реальності та глобальних змін.
Сьогодні, у 78 років, Олександр Семенович продовжує викладати, проводити дослідження та надихати студентів. Його робота в Монголії, сотні публікацій і визнання від держави підкреслюють, як один чоловік поєднав технічний геній з батьківською турботою. Саме такі люди, як він, закладали фундамент для нового покоління, де освіта і чесність стають основою успіху.
Батько Зеленського — живий приклад того, як сталевий характер промислового міста і любов до точних наук створюють не лише кар’єру, а й справжню спадщину. Його історія показує, чому син обрав шлях служіння країні, і як родинні цінності витримують будь-які випробування.
Корені в Кривому Розі: дитинство та родинні основи
23 грудня 1947 року в Кривому Розі, у родині ветерана Другої світової війни Семена Івановича Зеленського, народився Олександр. Батько — учасник війни, командир мінометного взводу, а згодом стрілецької роти, гвардії лейтенант, нагороджений двома орденами Червоної Зірки. Після війни він служив у міліції, дослужився до полковника і став заступником начальника відділу карного розшуку. Ця атмосфера дисципліни, патріотизму та твердості формувала характер маленького Саші з самого дитинства.
Післявоєнний Кривий Ріг — це місто рудників і домен, де екскаватори гуркотіли безперервно, а пил залізної руди осідав на вікнах. Тут Олександр ріс серед людей, для яких праця була не просто обов’язком, а способом виживання. Родина пережила трагедії: єврейське коріння принесло втрати в роки Голокосту, коли загинули родичі по лінії батька. Ці історії передавалися тихо, але глибоко — вони вчили стійкості, поваги до минулого і прагнення до кращого майбутнього.
Мати Римма Володимирівна, інженерка за фахом, створювала в домі теплу атмосферу. Разом вони виховували сина в дусі чесності та наполегливості. Олександр рано зрозумів: знання — це ключ, який відкриває двері навіть у найскладніші часи. Ці корені стали фундаментом для всього його життя.
Науковий старт: освіта та перші відкриття
У 1972 році Олександр Семенович з відзнакою закінчив електротехнічний факультет Криворізького гірничорудного інституту за спеціальністю «Автоматизація гірничих робіт». Це був час, коли комп’ютери тільки починали входити в промисловість, а розрахунки запасів руди робили вручну. Молодий інженер одразу побачив потенціал: математика і кібернетика могли революціонізувати видобуток.
У 1983 році він захистив кандидатську дисертацію в Московському гірничому інституті на тему автоматизованого підрахунку запасів залізорудних родовищ в автоматизованих системах управління кар’єром. Це була справжня інновація — алгоритми замінили паперові розрахунки, зменшивши помилки і ризики. Пізніше, у 2003 році, прийшла докторська: «Методологічні основи маркшейдерського забезпечення планування та обліку видобутку в інформаційній системі управління рудним кар’єром». Ці роботи стали основою для сучасних систем моделювання.
Його підхід поєднував геологію, математику і програмування. Замість рутинних вимірів — точні 3D-моделі, які дозволяли прогнозувати видобуток з неймовірною точністю. Саме так народжувалася нова епоха в українській гірничій справі.
Монгольські роки: сім’я в степах Ерденета
Сім’я Зеленських пережила унікальний період — понад 20 років співпраці з Монголією. Олександр Семенович працював над автоматизацією одного з найбільших мідно-молібденових родовищ світу — комбінату «Ерденет». Там він створював системи геолого-маркшейдерського забезпечення, які досі використовують. Сім’я переїхала слідом: маленькому Володимиру було близько чотирьох років, коли вони оселилися в степовому місті.
Чотири роки в Монголії — це не просто переїзд. Це випробування холодними зимами, незнайомою культурою і новим ритмом життя. Батько працював безперервно, мама тримала дім, а син вбирав усе навколо. Пізніше Володимир згадував, як цей досвід навчив адаптації та відкритості світу. За досягнення в Ерденеті Олександру Семеновичу встановили пам’ятну стелу — визнання від цілої країни.
Повернення до Кривого Рогу не зламало зв’язків. Співпраця тривала, а набуті знання Олександр приніс додому, щоб удосконалювати українські комбінати — Інгулецький, Новокриворізький. Ці роки стали мостом між континентами і поколіннями.
Повернення та вершина кар’єри викладача
З 1995 року Олександр Семенович очолив кафедру інформатики та інформаційних технологій Криворізького економічного інституту (сьогодні — Державний університет економіки і технологій). Як професор з 2005 року він виховав сотні спеціалістів. Студенти пам’ятають його як вимогливого, але справедливого викладача — ніяких поблажок, тільки знання.
За плечима — понад 140 наукових публікацій і чотири монографії. Роботи про NURBS-поверхні, B-сплайни для моделювання кар’єрів, автоматизацію розрахунків зарядження свердловин — все це не теоретичні абстракції, а реальні інструменти, які працюють на підприємствах. Його методи зменшують витрати, підвищують безпеку і роблять видобуток сучасним.
Він постійно бере участь у міжнародних конференціях, входить до вчених рад. Навіть сьогодні, у 2026 році, професор залишається активним — це людина, для якої наука не робота, а покликання.
Батьківство: принципи, які сформували президента
Олександр Семенович і Римма Володимирівна виховували сина в дусі чесності, працелюбності та любові до знань. Ніяких компромісів з совістю — це правило діяло в родині завжди. Володимир ріс у звичайній квартирі, де книги стояли поруч із інструментами, а розмови за вечерею часто торкалися математики і техніки.
Батько не раз говорив: син пішов у політику не заради грошей, а щоб змінити країну на краще. Ці слова відображають глибоку довіру і підтримку. Сім’я досі живе в Кривому Розі в панельному будинку — скромно і по-людськи, навіть коли син став президентом. Батьки відмовлялися від пропозицій переїзду, вважаючи, що корені важливіші за комфорт.
Цей приклад дисципліни і патріотизму став основою характеру Володимира. Від батька він узяв стійкість перед викликами і віру в те, що знання перемагають.
Науковий спадок: автоматизація, яка змінює промисловість
Наукова робота Олександра Семеновича — це революція в маркшейдерії. Замість ручних замірів — комп’ютерні моделі, які будують точні карти кар’єрів. Методи B-сплайнів і NURBS дозволяють прогнозувати запаси руди з мінімальними похибками. Результат? Ефективніший видобуток, менше відходів і вища безпека для працівників.
Його розробки застосовували на українських ГЗК і в Монголії. Співавторство в монографіях, госпдоговірні проекти — все це реальний внесок у економіку. Професор поєднує теорію з практикою, навчаючи студентів не просто формулам, а мисленню інженера майбутнього.
Його спадок живе в тисячах спеціалістів, які сьогодні працюють у гірничій галузі України та за кордоном.
Сучасне визнання та роль в освіті
У 2023 році Кабінет Міністрів України призначив Олександру Семеновичу довічну стипендію за видатні заслуги у сфері вищої освіти. Це визнання його багаторічної праці — близько восьми тисяч гривень на місяць до пенсії. Професор скромно прийняв нагороду, наголошуючи, що заслуги належать колективу університету.
Сьогодні він продовжує викладати, бере участь у конференціях і залишається авторитетом для студентів. Навіть у часи війни батько Зеленського демонструє стійкість — працює, живе в рідному місті і підтримує сина на відстані.
Цікаві факти
- Майстер спорту з важкої атлетики. Олександр Семенович поєднував науку зі спортом — гармонія розуму і тіла допомагала йому долати будь-які виклики.
- Відмова від партквитка в СРСР. Принциповий характер не дозволив вступити до КПРС, навіть коли це могло полегшити кар’єру.
- Стела в Ерденеті. За внесок у монгольську промисловість йому встановили пам’ятну стелу — рідкісна честь для іноземного вченого.
- Вимогливий викладач. Студенти, серед яких був і телеведучий Анатолій Анатоліч, згадують: до нього не підійдеш «з хабаром» — тільки знаннями.
- Сім’я в звичайній квартирі. Навіть після обрання сина президентом батьки не змінили спосіб життя, залишаючись у Кривому Розі.
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 1947 | Народження в Кривому Розі | Початок шляху в промисловому місті |
| 1972 | Закінчення інституту з відзнакою | Старт кар’єри в автоматизації |
| 1983 | Кандидатська дисертація | Перша революція в підрахунку запасів |
| 1995 | Завідувач кафедри | Початок викладацької діяльності |
| 2003 | Докторська дисертація | Вершина наукового визнання |
| 2023 | Довічна стипендія | Державне визнання заслуг |
Дані таблиці базуються на офіційних біографічних джерелах і університетських архівах.
Батько Зеленського продовжує жити повним життям, надихаючи оточуючих своєю відданістю справі. Його історія — це не просто біографія вченого, а справжня сага про те, як корені, знання і любов до рідної землі творять майбутнє. І хто знає, які ще відкриття чекають попереду в руках цього непересічного чоловіка.
Leave a Reply