У календарі українців «день пожежника» з’являється щонайменше тричі на рік — і саме через це люди плутають привітання, плутають служби і гублять сенс дати. Офіційне професійне свято пожежної охорони в Україні — 17 квітня. Окремо 17 вересня країна вітає всю родину ДСНС. А 4 травня світ вшановує вогнеборців незалежно від форми й прапора.
Свято потрібне не для квітів біля частини. Воно фіксує просту річ: пожежник сьогодні гасить не лише дах приватного будинку. Він працює під повторним обстрілом, розбирає завали, евакуює людей із багатоповерхівки без світла й ліфта і водночас залишається тим, кого кличуть за номером 101, коли в квартирі димить проводка.
Нижче — як не переплутати дати, звідки взялася кожна з них, які цифри стоять за професією у 2025–2026 роках і що реально можна зробити в день, коли країна згадує вогнеборців.
Чому в Україні одразу кілька «днів пожежника»
Плутанина не випадкова. Після 1991 року професійний календар рятувальних служб кілька разів переписували. 2 січня 1995 року указом президента Леоніда Кучми запровадили День працівників пожежної охорони — його відзначали 29 січня. Паралельно з 1998-го існував День рятівника в останню суботу жовтня.
У серпні 2004-го обидві дати скасували й об’єднали в День працівників цивільного захисту 17 вересня. Тому в тому році пожежники формально відзначили професію двічі. 12 вересня 2008 року свято 17 вересня отримало сучасну назву — День рятівника. Воно й досі головне для всієї Державної служби України з надзвичайних ситуацій: пожежників, саперів, водолазів, психологів, пілотів і добровольців, які працюють на наслідках катастроф.
Окремий день саме для пожежної охорони повернули 11 жовтня 2013 року указом № 555/2013. Документ короткий: установити професійне свято і відзначати його щороку 17 квітня. У тексті указу немає історичного обґрунтування дати. Це важливо, бо в новинах і шкільних сценаріях часто повторюють красиву, але хистку версію.
Найпоширеніше пояснення звучить так: 17 квітня 1649 року нібито з’явився «перший закон про пожежну безпеку на українських землях», інколи навіть із посиланням на «Руську Правду». «Руська Правда» — пам’ятка XI–XII століть, не 1649 року. Документ 1649-го, який справді стосується протипожежного порядку, — це «Наказ про градське благочиння» царя Олексія Михайловича. Його прив’язують до Москви й частіше датують кінцем квітня (у російській традиції професійне свято стоїть на 30 квітня). Інша радянська «якір-дата» — 17 квітня 1918 року, декрет «Про організацію заходів боротьби з вогнем». Тобто українська квітнева дата зросла з кількох шарів пам’яті, а не з одного беззаперечного літописного факту.
Практичний висновок простіший за історіографію. Якщо хочете привітати саме пожежника — 17 квітня. Якщо колегу з ДСНС будь-якої спеціальності — 17 вересня. Якщо говорите про професію як світову спільноту — 4 травня.
| Дата | Офіційна назва | Кому адресована | Що варто пам’ятати |
|---|---|---|---|
| 17 квітня | День пожежної охорони | Підрозділи пожежної охорони ДСНС, відомча й місцева пожежна охорона | Указ № 555/2013; не вихідний |
| 17 вересня | День рятівника | Уся система цивільного захисту | Ікона «Неопалима Купина»; ширше коло професій |
| 4 травня | Міжнародний день пожежників | Вогнеборці світу, родини загиблих | День святого Флоріана; червоно-синя стрічка |
Джерело дат: укази Президента України, Кодекс цивільного захисту, матеріали International Firefighters’ Day.
4 травня: святий Флоріан, Австралія і хвилина тиші
Міжнародний день пожежників з’явився після трагедії, а не після параду. 2 грудня 1998 року біля Лінтона в австралійському штаті Вікторія під час лісової пожежі загинули п’ятеро добровольців бригади Geelong West: Геррі Вредевелдт, Крістофер Еванс, Стюарт Девідсон, Джейсон Томас і Метью Армстронг. Вітер різко змінив напрям, і вогонь накрив машину, яка їхала поповнити запас води.
У січні 1999-го австралійська пожежниця Джей Джей Едмондсон запропонувала світу окремий день пам’яті й підтримки. Дату взяли не довільно: 4 травня католицька традиція вшановує святого Флоріана — офіцера римського війська III–IV століть, якого вважають покровителем пожежників. За житієм, він командував загоном, відповідальним за боротьбу з вогнем у провінції Норік (територія сучасної Австрії), і загинув мученицькою смертю 4 травня 304 року.
Символ дня — коротка стрічка кольорів червоного й синього. Червоний означає вогонь, синій — воду. У багатьох країнах опівдні вмикають сирени на пів хвилини, після чого тримають хвилину мовчання. В Україні 4 травня не замінює національні свята, але добре працює як день тиші: без пафосних віршів, із іменами тих, хто не повернувся з виклику.
Що насправді робить пожежник у 2026 році
Слово «пожежник» у побуті звужує роботу до рукава й піни. У структурі ДСНС пожежно-рятувальний підрозділ — лише один із контурів. Той самий караул після нічної атаки може гасити квартиру, різати арматуру, шукати людей під плитами перекриття, ставити розпірки, евакуювати тварин і ще години стояти на бойовому розгортанні, бо є ризик повторного удару.
Під час повномасштабної війни професія змінила тактику. Класичне правило «спочатку локалізувати вогонь» тепер сусідить із правилом «не зібратися щільною групою в одній точці». Ворожі дрони й ракети б’ють не лише по будинках, а й по самих рятувальниках — інколи вже під час робіт. Це називають повторним ударом, і саме він зробив роботу на місці події іншою, ніж у мирний 2013-й, коли свято офіційно повернули в календар.
Окремий пласт — невоєнні виклики, які нікуди не зникли. Суха трава навесні, коротке замикання в старому житлофонді, пічне опалення в селі, загорання електросамокатів і павербанків, лісові пожежі в періоди спеки. Пожежний досі більшість змін проводить не на тлі «картинки з новин», а на викликах, про які не напише жоден телеграм-канал: кухня, балкон, горище, трансформаторна будка.
Є ще відомча й місцева пожежна охорона — на підприємствах, у громадах, на об’єктах критичної інфраструктури. Вони рідше потрапляють у репортажі, але саме від них залежить перші хвилини до прибуття державного розрахунку. У малих населених пунктах ця різниця вимірюється не статусом, а кілометрами й станом дороги.
Цифри, без яких свято перетворюється на листівку
За аналітичною довідкою ДСНС, у 2025 році в Україні зареєстровано 99 298 пожеж. Унаслідок вогню загинули 1 725 людей, серед них 52 дитини; травми отримали 2 129 людей. Під час гасіння підрозділи територіальних органів ДСНС врятували 3 385 людей, зокрема 334 дитини, а також 17 024 будівлі й споруди.
Окремо служба підбила підсумок усієї роботи за рік, не лише пожежної статистики: майже 492 тисячі виїздів, 92 892 ліквідовані пожежі, 7 757 людей, яких витягли з-під завалів, з вогню й зруйнованих приміщень. Ці два масиви даних не варто звалювати в одну купу: «пожежі за обліком» і «виїзди служби» описують різні контури однієї системи.
Ціна війни для самої служби вимірюється інакше. Станом на вересень 2025 року МВС і ДСНС повідомляли про 107 загиблих рятувальників від початку повномасштабного вторгнення. Протягом 2026-го число продовжувало зростати після повторних ударів по місцях робіт, зокрема в Харкові. Точна цифра змінюється швидше, ніж встигають оновлювати довідники. Для сім’ї загиблого статистика взагалі не має значення — має ім’я.
Щоденний ритм мирного обліку теж жорсткий. У пікові місяці країна фіксує сотні пожеж на добу. Навіть коли загальна кількість загорянь рік до року коливається вниз, кількість загиблих і прямі збитки можуть іти вгору: вогонь частіше зачіпає житло, енергетику, склади, логістику.
Міфи, які заважають і святу, і безпеці
Перший міф: «День пожежника — це 29 січня». Дата жила в календарі з 1995-го до 2004-го і досі спливає в старих листівках. Офіційно її давно немає.
Другий: «17 квітня й 17 вересня — одне й те саме». Ні. Квітень — профільне свято пожежної охорони. Вересень — день усієї системи цивільного захисту. Вітати пожежника в вересні правильно. Називати вересень «днем пожежника» — уже неточно.
Третій: «Пожежники тільки гасять». Після 2022-го це твердження просто неправдиве. Пошук у завалах, аварійно-рятувальні роботи, допомога після ударів по енергетиці, робота з небезпечними речовинами, евакуація маломобільних людей — частина тієї ж зміни.
Четвертий: «У багатоповерхівці ліфт — найшвидший шлях униз». Під час пожежі ліфт може стати пасткою. Базовий алгоритм інший: закрити двері кімнати з вогнем, якщо це безпечно, низько рухатися під димом, сходами спускатися, не повертатися по документи й телефон.
П’ятий: «Вогнегасник у коридорі — формальність для комісії». Незаряджений, прострочений або недоступний вогнегасник не гасить нічого. Перевірка манометра й дати займає менше хвилини. Саме такі «нудні» речі зменшують кількість викликів, на які потім виїжджає караул.
З практики спілкування з родинами рятувальників часто видно ще одну помилку тону. Люди пишуть «дякуємо, що ризикуєте життям» і на цьому зупиняються. Для людини, яка щойно відстояла добу, корисніше конкретне: підвезіть воду на пост, не блокуйте під’їзд пожежному авто, не знімайте роботи зблизька, не розганяйте чутки про «неприбуття» раніше, ніж самі побачите ситуацію.
Як привітати так, щоб це не було порожнім
Коротке особисте повідомлення сильніше за довгу оду. Краще назвати ім’я, зміну, місто. Якщо людина на чергуванні 17 квітня, не варто ображатися на сухе «дякую, зараз не можу говорити». Свято для неї може початися після відбою.
Гроші, збір на екіпірування, шоломи, тепловізори, турнікети, ліхтарі, аптечки — це мова підтримки, яку підрозділи розуміють швидше за букети. Перед донатом варто перевірити офіційний рахунок частини, фонду громади або перевіреної волонтерської спільноти, яка вже возить допомогу саме цьому гарнізону.
Дітям корисно не «героїчний ранок» зі сиреною в актовій залі, а проста вправа: запам’ятати 101, знати, як вийти зі своєї квартири в темряві, не ховатися в шафі, не поливати олію водою. Шкільний день пожежної безпеки, прив’язаний до квітня, має сенс лише якщо після нього вдома з’являється робочий датчик диму.
Окреме правило для соцмереж. Фото з місця пожежі, обличчя постраждалих, кадри з тілами, під’їзди з номерами квартир — це не «контент до свята». Рятувальники просять не заважати проїзду й не знімати людей у шоці. Якщо хочете показати повагу публічно, достатньо світлини техніки в частині, архівного кадру з дозволу пресслужби, імені загиблого без натуралізму.
Короткі формулювання, які не звучать як шаблон
- «17 квітня. Дякую, що доїжджаєте, коли іншим треба тікати».
- «Сьогодні зміна хай буде тихою. Пам’ятаємо ваших».
- «Не героїзм у стрічці — а те, що після виклику ви ще маєте сили повернутися додому».
Добровільна пожежна охорона: перші хвилини, яких не видно з центру
У містах державний розрахунок часто доїжджає швидко. У селі й на околиці громади рахунок іде на час прибуття. Саме тому Кодекс цивільного захисту передбачає добровільну пожежну охорону: підрозділи, які створюють органи місцевого самоврядування, підприємства, громадські організації.
Порядок їхньої роботи оновили постановою Кабміну № 314 від 7 квітня 2023 року. Членом такого підрозділу може бути повнолітня дієздатна людина, здатна за станом здоров’я виконувати обов’язки. Це не «гурт за інтересами»: потрібні підготовка, медогляд, облік, взаємодія з ДСНС. Закон № 2750-IX окремо підсилив місцеву й добровільну ланку — від відпустки для членів підрозділу до можливості громад і бізнесів передавати техніку й майно.
Для голови громади це не декоративна опція. Якщо найближча державна частина за 25–40 хвилин, місцева машина з навченим екіпажем вирішує, чи згорить один сарай, чи пів вулиці. Після 2022-го такі команди також працюють на наслідках обстрілів у тилових областях, де «велика» служба розтягнута між десятками одночасних точок.
Якщо розглядаєте участь, почніть не з каски, а з розмови в раді громади й територіальному підрозділі ДСНС: чи є затверджений підрозділ, хто відповідає за навчання, де зберігається техніка, який зв’язок на випадок виклику. Без цього ентузіазм швидко закінчується на першому серйозному загорянні.
Домашній мінімум, який зменшує роботу караулу
Свято виглядає чесніше, коли після нього в квартирі з’являється не листівка, а датчик. Більшість побутових пожеж починаються банально: незагашений посуд на плиті, трійник «на всю кімнату», піч без прочистки, свічка біля штори, зарядка, що лежить на дивані, суха трава біля паркану.
- Поставте автономний датчик диму в коридорі й біля спалень. Перевіряйте раз на місяць.
- Тримайте вогнегасник там, де до нього можна дістати за секунди, а не за шафами з консервацією.
- Не заряджайте павербанки й самокати на килимі й уночі без нагляду.
- Прочистіть димар до сезону, а не після першого чаду.
- Намалюйте з дітьми шлях евакуації: двоє виходів, місце зустрічі у дворі, заборона ховатися.
- Не паліть траву. Весняні пали — конвеєр викликів, який відриває розрахунки від інших подій.
- Залиште під’їзд і внутрішньодворовий проїзд вільними. Пожежна машина не «протиснеться якось».
У багатоквартирному будинку окрема зона ризику — електрощитові, підвали й захаращені сходи. Якщо сусід склав там велосипеди й коробки, це вже не «його діло». Дим іде спільними шахтами. Тут доречно не сварка в чаті, а заявка в ОСББ чи керуючу компанію і, за потреби, звернення до державного нагляду з питань пожежної безпеки.
Пам’ять, яка старша за указ 2013 року
Будь-яке професійне свято в Україні неповне без Чорнобиля. У ніч на 26 квітня 1986-го першими на дах і до машинної зали четвертого блока зайшли караули Володимира Правика (ВПЧ-2 з охорони станції) і Віктора Кібенка (СВПЧ-6 з охорони Прип’яті). Разом із ними працювали Василь Ігнатенко, Микола Ващук, Микола Титенок, Володимир Тішура та інші. Вони гасили графіт і конструкції, щоб вогонь не перекинувся на третій блок. Правик і Кібенок померли від гострої променевої хвороби в травні 1986-го. Ігнатенко — 13 травня. Їм було трохи за двадцять.
Ця історія не «розділ підручника». Вона пояснює, чому в українській культурі пожежник — не сервісна функція міста, а людина, яку викликають туди, де вже не працюють звичайні інструкції. Після 2022-го ця логіка повторилася в іншому масштабі: знову першими на зруйнований будинок заходять ті, хто не стріляє у відповідь, але стоїть під відкритим небом.
Тому день пожежника тримається не на даті в указі. Він тримається на іменах, на вільній смузі для машини з номером 101 і на звичці не лишати сковороду «на хвилинку». Квітень, вересень і травень можуть сперечатися в календарі. Професія — ні.
Leave a Reply