Дмитро Кисельов давно перетворився на символ російської державної машини інформації, де кожен випуск «Вістей тижня» стає не просто новинами, а потужним інструментом впливу. Народжений у 1954 році в Москві, він пройшов шлях від філолога-скандинавіста до одного з найвпливовіших медіа-менеджерів Кремля, очолюючи «Росію сьогодні» та залишаючись обличчям пропаганди. Його кар’єра охоплює радянські часи, бурхливі 90-ті та сучасну реальність, де факти часто переплітаються з емоційними акцентами на користь державної лінії.
Сьогодні Кисельов — це не лише телеведучий, а й ключова фігура в інформаційній війні, особливо щодо подій в Україні. Його заяви про «радіоактивний попіл», підтримку спецоперацій та критика Заходу стають вірусними, викликаючи реакції від санкцій до публічних дискусій. Для українців ця постать символізує, як слова можуть формувати реальність, а для просунутих спостерігачів — приклад еволюції журналіста в інструмент влади.
Розуміння Кисельова допомагає розібратися в механізмах сучасної пропаганди: від ранніх репортажів про перебудову до сьогоднішніх випусків, де емоції домінують над фактами. Це історія про амбіції, адаптацію та вплив одного голосу на мільйони.
Ранні роки: від Москви до скандинавської філології
Народжений 26 квітня 1954 року в Москві, Дмитро Кисельов зростав у родині, де музика та освіта були на першому місці. Мати — випускниця Московського інженерно-будівельного інституту з червоним дипломом, батько — вихідець із тамбовських селян, який служив у кавалерії в Києві ще в 1937-му. Дід по материнській лінії, Микола Несмачний, мав складну долю: підполковник імператорської армії, він загинув у магаданському таборі як «польський шпигун», а пізніше був реабілітований.
Хлопець закінчив музичну школу по класу класичної гітари, вчився у французькій спецшколі та навіть медичному училищі на медбрата. У 1973 році вступив до Ленінградського державного університету на відділення скандинавської філології. Закінчив у 1978-му, володіючи норвезькою, шведською, французькою та англійською. Ці навички стали фундаментом для роботи на міжнародному радіо.
Перші кроки в професії Кисельов робив у Центральному радіомовленні Держтелерадіо СРСР — норвезька та польська редакції. Саме там сформувалася його манера говорити чітко, емоційно й переконливо. Перехід на телебачення у 1988 році став поворотним: кореспондент програми «Час», репортажі з Тбілісі під час драматичних подій 1989-го.
Кар’єра в 90-х: від «Години пік» до роботи в Україні
З кінця 1989-го по 1991-й Кисельов вів «Телевізійну службу новин» на Першому каналі. Після путчу 1991-го повернувся до «Врем’я» та «Панорами». У 1995-му став ведучим «Години пік» — програми, яка після вбивства Влада Лістьєва набула нового звучання. Він вів її спочатку по черзі з Сергієм Шатуновим, потім самостійно.
Паралельно — «Вікно в Європу», ток-шоу «Національний інтерес» на REN-TV, РТР, ТВЦ. У 2000–2006 роках Кисельов активно працював в Україні: головний редактор і ведучий на ICTV, запускав «Факти», вів «Подробно з Дмитром Кисельовим». Саме тоді він підтримував Віктора Януковича на виборах 2004-го, а під час Помаранчевої революції журналісти ICTV навіть висловили йому недовіру за нібито перекручування новин.
Цей період показав Кисельова як динамічного журналіста, здатного працювати в різних умовах. Він співпрацював з ARD, RTL, NHK, знімав документальні фільми про Сахарова, Горбачова, Єльцина. Травма на мотокросі в 2003-му — розрив зв’язок у коліні, три операції — на рік прикувала його до костилів, але не зупинила кар’єру.
Підйом у ВГТРК: від заступника до «Вістей тижня»
З 2003-го Кисельов повертається на «Росію», веде «Вісті+», «Детально», знову «Національний інтерес». У 2006–2008-му — співведучий вечірніх «Вістей» з Марією Сіттель, хронометраж зріс до 50 хвилин. У 2008-му призначений заступником генерального директора ВГТРК. З 2012-го — ведучий «Вістей тижня», а в березні того ж року замінив Сергія Кургіняна в «Історичному процесі».
Його стиль став впізнаваним: енергійна подача, акценти на «російських інтересах», емоційні порівняння. У 2012-му в ефірі порівняв Путіна зі Сталіним за масштабом, підкресливши відмінність методів. Саме тоді почався остаточний поворот до кремлівської лінії.
«Росія сьогодні» та роль головного пропагандиста
9 грудня 2013 року Володимир Путін призначив Кисельова генеральним директором «Росії сьогодні» — агентства, створеного на базі РІА Новини. Це стало кульмінацією: від журналіста до керівника ключового державного медіа-холдингу. Програма «Вісті тижня з Дмитром Кисельовим» на «Росія-1» перетворилася на платформу для інтерпретації подій у вигідному для Кремля світлі.
Особливо гостро його діяльність проявилася після 2014-го. Заяви про Крим, Донбас, пізніше — про повномасштабне вторгнення 2022-го. Знаменита фраза про «перетворення України на радіоактивний попіл» у разі загрози стала символом риторики. Кисельов активно підтримує офіційну позицію щодо «спецоперації», критикує Захід і просуває наративи про «деназіфікацію».
Його вплив виходить за рамки телебачення: інтерв’ю з патріархом Кирилом, документальні серіали «СССР: крушение», «Велика російська революція». Кожна програма — це не просто новини, а майстер-клас з формування громадської думки.
Скандали, санкції та реакція світу
З 2014 року Кисельов під персональними санкціями ЄС, США, Канади, Австралії та інших країн за підтримку агресії проти України. В Україні його внесено до переліку осіб, які становлять загрозу національній безпеці, а СБУ неодноразово оголошувала підозри — востаннє в 2025 році за чотирма статтями, включаючи посягання на територіальну цілісність.
Його риторика викликала хвилю критики: від звинувачень у гомофобії до поширення дезінформації. В українських ЗМІ його часто називають «рупором Кремля». Навіть у 2026-му новини про спалення машин біля його вілли в Криму чи нові заяви в ефірі не зникають зі стрічок.
Критики зазначають: у 90-х Кисельов виглядав значно ліберальніше, вів програми про Європу, а сьогодні — ключовий елемент інформаційної машини. Ця еволюція відображає зміни в російському медіапросторі.
Цікаві факти про Кисельова
- Поліглот і мандрівник. Володіє шістьма мовами, працював кореспондентом у Норвегії, знімав фільми для японського NHK — це рідкісне поєднання філологічної освіти та практичного досвіду.
- Музичний старт. Закінчив музичну школу по гітарі, а його родич — композитор Юрій Шапорін, що вплинуло на раннє виховання в артистичній атмосфері.
- Травма, яка не зупинила. Після мотокросу в 2003-му переніс три операції на коліні, рік ходив на милицях, але швидко повернувся в ефір.
- Робота в Україні. У 2000-х мав стайню в Конча-Заспі, великі гонорари на ICTV і навіть згадував, як «відчував себе своїм» у Києві, за словами колег.
- Мемний статус. Фраза «Совпадєніє? Нє думаю!» з його ефірів стала інтернет-мемом, який використовують іронічно в російському сегменті.
Особисте життя та погляди за лаштунками
Кисельов був одружений кілька разів, має дітей. Деталі родини він рідко розкриває публічно, тримаючи фокус на професійній діяльності. У інтерв’ю згадує яскраві роки в Україні, вечірки в Києві та контраст із сучасною позицією.
Його погляди еволюціонували: від підтримки демократичних інститутів у 90-х до жорсткої критики «західних цінностей» сьогодні. Прихильники бачать у ньому патріота, критики — майстра маніпуляції.
Вплив на сучасне медіаполе та уроки для аудиторії
Кисельов показує, як один голос може формувати наративи для мільйонів. Його програми поєднують факти з емоціями, створюючи ефект «свого серед чужих». Для української аудиторії це нагадування про важливість критичного мислення: перевіряти джерела, аналізувати контекст.
У 2025–2026 роках його діяльність продовжує викликати реакції — від нових підозр СБУ до публічних обговорень у ЗМІ. Це не просто біографія, а дзеркало епохи, де інформація стала зброєю.
| Етап кар’єри | Роки | Ключові посади та програми |
|---|---|---|
| Радянський період | 1978–1991 | Радіо Держтелерадіо, кореспондент «Час», ведучий «Телевізійної служби новин» |
| 90-ті та Україна | 1991–2006 | «Година пік», «Національний інтерес», ICTV, «Факти» |
| ВГТРК і «Росія-1» | 2006–дотепер | Заступник гендиректора, «Вісті тижня», «Росія сьогодні» |
Дані таблиці базуються на матеріалах Вікіпедії та офіційних біографіях.
Кисельов залишається активним, його ефіри продовжують формувати інформаційний ландшафт. Чи змінить щось майбутнє — покаже час, але його вплив уже став частиною історії сучасних медіа.
Leave a Reply