Якби Ольга Франко жила сьогодні, вона стала б відомою блогеркою. Разом із чоловіком Петром, сином Івана Франка, вони вели б блог із рецептами, порадами та галицькою говіркою. Саме цією мовою майже сто років тому вона писала свої кулінарні книги.
Про життя Ольги-Марії Франко розповіли її онучки Іванна Міліянчук, Адріанна Галущак, Мар’яна Макаруха та директорка Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Наталія Тихолоз.
Від гімназистки до авторки бестселера
Ольга Франко народилася 23 липня 1896 року в селі Вирів Кам’янецького повіту, нині Львівський район. Вона була четвертою, наймолодшою дитиною в священницькій родині. У жовтні 1911 року під час навчання в Українській реальній приватній гімназії імені Маркіяна Шашкевича 15-річна Ольга познайомилася з 21-річним Петром Франком на відкритті пам’ятника Маркіяну Шашкевичу.
«Насправді ми не знаємо, чи Ольга бачилася з Іваном Франком, проте вже за кілька років у неї почали розвиватися стосунки з його сином», — каже Наталія Тихолоз.
Під час Першої світової війни Петро воював у лавах Українських січових стрільців і отримав срібну медаль «За хоробрість». Наприкінці 1918 року він створив і очолив перший Летунський відділ Української галицької армії. Ольга викладала українську мову в жіночій школі в Буську, за п’ять кілометрів від Красного. 4 лютого 1919 року вони одружилися в церкві Пресвятої Богородиці в селі Полонична.
У 1920 році подружжя оселилося в Бадені під Віднем. Ольга закінчила дворічні курси кулінарії при Вищій школі сільського господарства. Там у неї з’явилася ідея української кулінарної книги. Петро анонсував назву «Кухня в таборі», але чи вийшла вона, невідомо. «Її ніхто не бачив. Поки що це книга-привид», — констатує франкознавиця.
У 1929 році в Коломиї Ольга видала «Першу українську загально-практичну кухню». Книга мала понад 500 сторінок і понад 1400 рецептів. Серед них — італійська печеня, китайський торт, галицький і київський борщ, телятина по-коломийськи. Епіграф звучав так: «Порадник для всіх, що хочуть довго жити».
Петро Франко написав передмову з порадами: їсти за охотою, не пересолювати, різати дрібно і довго пережовувати. Книга містила розділи для вегетаріанців, хворих і дітей, ілюстрації грибів, риби, овочів і сервірування столу. У кінці — гумористичний діалог «Дібрана пара» про письменника і письменницю, які по черзі варять і пишуть.
«Хоча в назві є слово “перша”, це маркетинговий хід. Книга суттєво відрізнялася подачею і продуманістю. Для покоління Ольги та Петра було важливо задекларувати соборність України», — пояснює Наталія Тихолоз.
У 1937 році вийшла «Всенародня кухня» — збірка з 196 рецептами з доступних продуктів, згрупованими за порами року. Вона пропагувала раціональне харчування в складні часи.
Репресії, очікування і родинна кухня
У 1931 році сім’я переїхала до Харкова. Петро працював у наукових інститутах. У 1936 році під час відпустки у Львові Петро не отримав зворотної візи, і родина залишилася в Галичині.
З приходом радянської влади Петра обрали депутатом Верховної Ради УРСР і першим директором музею Івана Франка. Ольга стала заступником директора з господарської частини. 28 червня 1941 року, у день народження, за ним приїхала автівка. Більше його не бачили. Лише через роки з шифротелеграми стало відомо, що його, найімовірніше, розстріляли влітку 1941 року.
«Баба надіялася, що він живий, що повернеться, і завжди мала для нього медівнички чи тістечка — Петро любив солодке», — згадує онука Іванна Міліянчук.
Старшу доньку Віру арештували фашисти, вона потрапила до концтабору «Равенсбрюк». Після повернення радянська влада відправила її на довічне заслання до Сибіру. Вона повернулася лише після смерті Сталіна. Молодша донька Іванна померла від онкології в 1978 році.
Ольга жила з онуками. Вона знала смаки кожного з семи внуків, готувала різні сніданки й навіть тістечка для ляльок. «Баба називала нас “французькими песиками”, бо справді дуже догоджала», — каже Адріанна Галущак. Навіть після 90 років вона продовжувала готувати. Померла 1987 року, так і не дочекавшись чоловіка.
«Зараз Петро приїде, я мушу кролика втушити», — сказала вона за тиждень до смерті.
У 2021 році онука Іванна Міліянчук із доньками Наталкою та Мартою започаткувала проєкт «Практична кухня. Забуте і нове». Вони адаптують рецепти Ольги Франко для сучасних господинь, досліджують історію страв і фотографують кожен етап. Один із відроджених рецептів — торт «Baumkuchen», який любив Петро Франко. Сьогодні його готують у львівських ресторанах.
Справа Ольги Франко живе в книгах, що перевидаються, і в родинній кухні наступних поколінь.
Leave a Reply