31-річний ветеран з Хмельниччини Михайло Сворін отримав важке поранення на Донбасі та втратив ногу й руку. Завдяки своєму позитивному світосприйняттю він не лише адаптувався до нового життя, а й планує повернутися до служби в ЗСУ.
Мотивація захищати дім
До повномасштабного вторгнення Михайло працював у сфері безпеки дорожнього руху. Він не мав ілюзій щодо намірів північного сусіда. «Я вірив, що росіяни легко можуть на нас напасти», — згадує ветеран. У вересні 2024 року він отримав повістку й пішов до військкомату, попри попередження коханої. «Я захищаю на фронті — значить, вдома ворогів немає», — пояснює боєць.
У 214-му окремому штурмовому батальйоні OPFOR Михайло брав участь у боях на Донбасі. Страх був, та він долав його сміхом. «У мене є унікальна особливість: я страх переборюю сміхом», — розповідає ветеран.
Бій, як у бойовику
У жовтні 2024 року біля селища Степове на Донеччині Михайло вступив у запеклий бій. Після поранення руки він передав зброю побратиму, а згодом почав кидати гранати, вириваючи чеки зубами. «Ну, як у якомусь бойовику», — іронізує військовий. Згодом дрон пошкодив йому ногу.
Після ампутації лівої руки та правої ноги Михайло зберіг позитив: «Перша думка, що я живий». Тепер він проходить реабілітацію й сподівається повернутися до лав ЗСУ. Поруч із ним — дружина, яка підтримувала з перших днів після операції.
Leave a Reply