Нацгвардієць обійняв донечку після трьох років полону в Чечні -

Щасливий нацгвардієць Віталій Андрейченко з Глобинської громади Полтавської області нарешті потримав на руках трирічну донечку Соломійку. Дівчинка народилася, коли він уже потрапив у чеченський полон. “Засинав — дивився на неї й просинався — дивився”, — розповів він журналістам, виймаючи пошарпане фото з кишені.

Полон під Кремінною і секретна в’язниця в Грозному

Віталій і його побратим Дмитро Яріш здалися в полон 19 лютого 2023 року під Кремінною на Луганщині. Бої були жорстокими: ворог скидав газові бомби, старший групи загинув, патрони скінчилися. Сусідні позиції обстрілювали, допомогти не змогли.

Спочатку полонених тримали на Луганщині два місяці, потім перевезли до Грозного — у секретну в’язницю, куди не пускали нікого. Чеченські тюрми ховають українців: ні Росія, ні Червоного Хреста не підтверджують. Обміни — раз на рік чи півтора.

Ольга, дружина Віталія, дізналася про полон від психолога підрозділу. Побачила відео “кадировців” у соцмережах. Перший лист від чоловіка прийшов через обміняного полоненого на Великдень 2023-го. Він описав деталі та запевнив: “все більш-менш добре”.

Ользі вдалося передати фото з Соломійкою через чеченського депутата. Ця світлина підтримувала Віталія весь час.

Емоційна зустріч і перші кроки додому

24 квітня Україна повернула 193 полонених з Чечні. Ольга, відчувши передчуття, поїхала на Чернігів. Чекала в натовпі з фото рідних. Телефон задзвонив: “Кицю, я вдома!”

Автобуси приїхали. Ольга кричала: “Не заступайте мене! Я хочу обняти чоловіка!” Прорвалася, торкнулася руки. Пізніше, після переодягання, міцно обійняла.

У полоні Віталія змушували відбудовувати Грозний. Харчування погане, моральний тиск: “Ви непотрібні Україні”. Двоє перейшли на бік ворога. Віталій втратив зуби, має контузії, головний біль. Хоче психолога.

Соломійка народилася 16 травня 2023-го вагою 4,5 кг. Не знали статі заздалегідь. Дівчинка називала маму “мама Віталя”, цілувала фото тата.

Перша зустріч у лікарні: обняла, подарувала сердечко-каменюк. Тепер Віталій мріє прогулятися з нею селом за руку з гордо піднятою головою. І про сина.